Комарів – склоробний центр європейського Барбарікуму

До опрацювання отриманих матеріалів залучили провідних фахівців України та Європи з різних галузей науки: знавців продукції римського ремесла (Сергій Діденко, Кирило Мизгін), палеобіології (Сергій Горбаненко, Євгенія Яніш), геології (Ольга Ковтанюк, Богдан Рідуш), геофізики (Ксенія Бондар), хімії (Малгожата Дашкевич, Анастасія Чолакова), фізики (Олександр Бугай) тощо. Від самого початку проекту інформацію про наші дослідження та пам’ятку оперативна висвітлює сайт, створення і наповнення якого технічної та фінансово підтримує фірма «Елвікон» (директор Вадим Леляков) та НДЦ «Рятівна археологічна служба» (директор Олег Осаульчук. Слід згадати і людей, які господарюють на землях де знаходиться Комарів. Розуміння і підтримку нашій діяльності ми завжди отримували від Василя та Петра Телешманів, Леоніда Варварюка, Юлії Цекало Ю. та багатьох інших (фото 6).

Фото 1

Ще у 1950-му році Олександр Черниш, обстежуючи правий берег Дністра, виявив в околицях  села Комарів Дністровського р-ну Чернівецької обл. поселення черняхівської культури (фото 1).

Фото 2

Не пересічність зібраного ним підйомного матеріалу одразу привернула увагу знавця старожитностей римського періоду Маркіяна Смішка, який на той час очолював відділ археології Інститут суспільних наук АН УРСР (нині – Інститут українознавства НАНУ ім. Івана Крип’якевича) та викладав у Львівському університеті (фото 2). Невдовзі М. Смішко організував стаціонарні дослідження пам’ятки, що тривали впродовж 1950-х – 1960-х рр. Загалом було розкрито близько 4000 м2 площі пам’ятки, що дозволило дослідити залишки 37 об’єктів пізньоримського часу та трьох споруд доби раннього заліза. 

Втім,  Комарів стає відомим, насамперед, не масштабами розкопками та кількістю виявлених об’єктів, що було звичайною практикою для тогочасних досліджень. Вражав насамперед характер археологічних знахідок: неймовірна як для типового черняхівського поселення кількість виробів зі скла, їхнє різноманіття, а найголовніше – споруди та інструменти, пов’язані із склоробним виробництвом, беззаперечно засвідчували особливий статус пам’ятки (фото. 3 та 4) У підсумковій публікації 1964 року М. Смішко, добре обізнаний з матеріалами не лише України, а й всієї Європи, стверджував:

  • чогось подібного до Комарова не виявлено в жодному куточку Європейського Барбарікуму;
  • Комарів є насамперед виробничим осередком, орієнтованим на масове виробництво скляних предметів (кубків, намиста, гральних жетонів тощо);
  • цей осередок не просто відбиває потужний вплив провінційно-римських традицій на мешканців верхів’їв Дністра, а цілком ймовірно є свідченням присутності чималої групи романізованої людності провінцій у глибині варварського ареалу.

Втім,  Комарів стає відомим, насамперед, не масштабами розкопками та кількістю виявлених об’єктів, що було звичайною практикою для тогочасних досліджень. Вражав насамперед характер археологічних знахідок: неймовірна як для типового черняхівського поселення кількість виробів зі скла, їхнє різноманіття, а найголовніше – споруди та інструменти, пов’язані із склоробним виробництвом, беззаперечно засвідчували особливий статус пам’ятки. У підсумковій публікації 1964 року М. Смішко, добре обізнаний з матеріалами не лише України, а й всієї Європи, стверджував:

  • чогось подібного до Комарова не виявлено в жодному куточку Європейського Барбарікуму;
  • Комарів є насамперед виробничим осередком, орієнтованим на масове виробництво скляних предметів (кубків, намиста, гральних жетонів тощо);
  • цей осередок не просто відбиває потужний вплив провінційно-римських традицій на мешканців верхів’їв Дністра, а цілком ймовірно є свідченням присутності чималої групи романізованої людності провінцій у глибині варварського ареалу.

Ці висновки залишаються актуальними дотепер.

У 2012 році спільними зусиллями співробітників відділу археології ранніх слов’ян та (Київ) та Рятівної археологічної служби України (Львів) Інституту археології НАН України дослідження унікальної пам’ятки було відновлено. Керівниками проекту є представники двох цих підрозділів – Олег Петраускас та Тарас Милян. Проект є довготривалим,  системним та комплексним. Від 2014 року роботи проводяться в рамках українсько–німецького проекту з Вільним Університетом Берліну, а в 2017 році ще одним партнером проекту став Інститутом старожитностей ім. Г. Шлімана університету Ростока. Керівники проекту з німецької сторони –  Ханс-Йорг Карлсен та Мортен Хегевіш. Комарівська експедиція є постійною базою проходження польової археологічної практики для студентів історичного факультету Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, керівником якої  Руслан Шишкінї (фото 5).

Фото 5

До опрацювання отриманих матеріалів залучили провідних фахівців України та Європи з різних галузей науки: знавців продукції римського ремесла (Сергій Діденко, Кирило Мизгін), палеобіології (Сергій Горбаненко, Євгенія Яніш), геології (Ольга Ковтанюк, Богдан Рідуш), геофізики (Ксенія Бондар), хімії (Малгожата Дашкевич, Анастасія Чолакова), фізики (Олександр Бугай) тощо. Від самого початку проекту інформацію про наші дослідження та пам’ятку оперативна висвітлює сайт, створення і наповнення якого технічної та фінансово підтримує фірма «Елвікон» (директор Вадим Леляков) та НДЦ «Рятівна археологічна служба» (директор Олег Осаульчук. Слід згадати і людей, які господарюють на землях де знаходиться Комарів. Розуміння і підтримку нашій діяльності ми завжди отримували від Василя та Петра Телешманів, Леоніда Варварюка, Юлії Цекало Ю. та багатьох інших (фото 6).

Фото 6

Початковим кроком сучасного вивчення археологічної пам’ятки є проведені геофізичних досліджень. Ця превентивна розвідка створює досить точний «ескіз» загальної структури пам’ятки, а  головне –  така методика вивчення не завдає шкоди культурним нашаруванням. Зараз такий ескіз ми маємо для площі в понад 12 га на поселенні та 2 га на могильнику (фото 7). Тобто наразі обстежено близько  третини площі пам’ятки. На сьогодні, це найбільша за обсягом геофізична зйомка, здійснена на пам’ятці черняхівської культури в Україні. Геомагнітні знімки дозволили розрізнити виробничі та житлові зони поселення, а також  «прочитати» план розташування поховань на могильнику. Конкретний зміст об’єктів Комарова, що їх контури проявлялися на геофізичних «ескізах», від 2012 неодноразово верифікований археологічними розкопками з наступим аналізом отриманих матеріалів.

Фото 7

Таким чином, з урахуванням досліджень М. Смішка та Ю. Щапової, на поселенні розкопано близько 5000 м2, де зафіксовано майже 70 стаціонарних археологічних об’єктів. Споруди відкриті на поселенні це: наземні будівлі каркасно–плотової та стовпової конструкції; заглиблені житла; будинок на кам’яному фундаменті (фото 8); гончарні горни (фото 9); склоплавильна піч (гута); вогнища відкриті (залишки «літніх кухень»); споруди господарського та виробничого призначення тощо.

Фото 8

Фото 9

Надзвичайно широким є спектр знахідок, що, з огляду на специфіку Комарова, значно ширший від пересічної пам’ятки черняхівської культури. Традиційно найбільшу частку складають керамічні вироби, насамперед – посуд місцевого та імпортного виробництва,  а також побутові речі та, що є особливістю пам’ятки, будівельна кераміка. Досить широко представлені вироби з кольорових та чорного металів (знаряддя праці, прикраси, предмети озброєння) (фото 10). До металевих предметів слід також додати й нумізматичні знахідки. Вироби  з кістки та рогу – гребні й різноманітні проколки –  є традиційними для черняхівських пам’яток категоріями знахідок. Теж доволі традиційний набір виробів з каменю (точильні бруски, ротаційні жорна ручних млинів) в Комарові урізноманітнений знахідками будівельних блоків (оброблений вапняк). Надзвичайно багатим є набір продукції склоробного виробництва, це не лише намисто та скляний посуд, а й віконне скло та, що найголовніше, знахідки сировини (скла-сирцю) та відходів, що відбивають технологічні операцій, притаманні процесу  виготовлення предметів зі скла (фото 3).

Фото 10

 

Всі досліджені на даний момент поховання на могильнику Комарів – 1 здійснені за обрядом трупопокладення. Більшість поховань здійснена в ямах із заплічками, глибина яких сягає 2,5 м. Поховання супроводжували багаті приношення (керамічні сервізи) та жертовна їжа (вівці, півні). Небіжчиків ховали в одязі, що мав чимало металевих деталей (фібули, пряжки поясних пасків) та суто декоративних елементів  (намиста, підвіски). Трапляються серед інвентарю й речі особистого вжитку (гребні,  прясла). Обряд справлення кількох поховань передбачав наявність в могилі світильника, один з яких зроблений зі скла (фото 10, 3). Матеріали могильника в Комарові надали якісно нові дані щодо одного з елементів поховальної обрядовості населення черняхівської культури – ритуальної руйнації поховань (фото 11).

Фото 11

Безумовною візитівкою пам’ятки є склоробне виробництво. Кількість знахідок скла на цьому поселенні перевищує звичайну норму в рази. Найбільш чисельну групу складає скляний посуд – кубки, рідше глеки та миски. Також, комарівські склороби виготовляли намиста та гральні жетони (рис. 10: 4). Безперечно, що в Комарові займалися виготовленням та обробкою скла. Про це свідчать численні знахідки  напівфабрикатів (нитки), відходів (фрітта, шлаки, хальмьоза), бракованих виробів, інструментів та ін. Безперечним доказом плавки скла є розкопана М.Смішком склоплавильна піч, збудована з плінфи (фото 4). В Комарові представлені два основних технологічних прийоми виготовлення та обробки скляних виробів, «гарячий» та «холодний». Про перший  свідчать численні знахідки посудин, виготовлених видуванням із подальшим декоруванням скляними нитками, пасками, краплями тощо, та намистин, що виготовлялися накручуванням та пресуванням. Другий засвідчують товстостінні посудини,  що орнаментувалися в «холодному» стані прийомом шліфування. Такий декор має як прості (овали, стільники, риски, лінії), так і складні орнаментальні композиції (сітки, хвилі, зиґзаґи, медальйони) (фото 10: 7). Особливу категорію становлять знахідки віконного скла.

Все це дозволяє досить впевнено говорити про існування на цій пам’ятці високорозвиненого скляного виробництва в ІІІ- середина V ст.н.е.

Аналізи комарівського скла, проведені Ю. Щаповою, М Безбородовим, Ю.Ліхтер, М. Дашкевич  показують, що більшість його виготовлялося за античними рецептами.  Такий спосіб виготовлення вимагав високої кваліфікації майстрів і відповідного соціально-економічного та політичного середовища.

Підсумовуючи результати досліджень, можна вважати, що скляна майстерня ІІІ- середина V біля с.Комарів працювала на досконалому художньо-технологічному рівні. Скло з комарівської майстерні за хімічним складом майже аналогічна  склу римської доби, що відоме в інших країнах.  До недавнього часу вважалось, що всі скляні вироби, які знаходились в Центральній і Східній Європі, були імпортом з імперії. Після відкриття комарівської майстерні ця думка мусить бути переглянута.

Майстерня по виробництву скла в Комарові є першою засвідченою археологічними матеріалами пам’яткою, що знаходилась за межами Римської імперії. Разом з поселеннями в Собарі (Молдова) та Бузовиця (Україна) вона входить до групи т.зв. римських стацій в східній частині європейського Барбарикуму. Цьому феномену планується присвятити окремий розділ нашого сайту «Римські стації європейського Барбарикуму».

Петраускас Олег

 

Зміст
проекту
Історична
довідка
Історія
дослідження
Літопис
польових досліджень
Наші
публікації
Учасники
проекту